Дисконтування кредиторської заборгованості платника податку
Найперше, що таке дисконтування та навіщо воно?Дисконтування заборгованості в бухобліку проводиться, щоб у фінзвітності показати реальну вартість грошей на теперішній час — яку суму слід віддати (кредиторська заборгованість) або яку суму ми отримаємо (дебіторська заборгованість). Адже вартісна цінність отриманого 1 млн грн зараз та поверненого 1 млн грн через 2 роки зовсім різна (тобто на одну й ту саму суму грошей в різних роках можна купити різну «вартість»: зараз можна купити більше, ніж потім).
Дисконтування — це приведення вартості майбутніх платежів до значення на теперішній момент.
Зміна вартості грошей обумовлена наявністю трьох факторів:
— інфляція;
— здатність коштів приносити дохід;
— ризик неповернення коштів (або їх частини) у майбутньому.
Iншими словами, купівельна спроможність грошей з плином часу падає. А тому в фінзвітності слід показувати продисконтовані розрахунки — як дебіторську, так і кредиторську заборгованість.
Внаслідок цього дебітор визнає дохід (К-т 733) у вигляді дисконту — це різниця між номінальною вартістю грошей та продисконтованою (теперішньою), адже зараз гроші коштують більше, аніж у майбутньому, коли їх слід буде віддавати.
Кредитор, навпаки, визначає витрати (Д-т 952), адже отримає кошти, які в майбутньому не матимуть такої вартості, як зараз.
Поступово протягом строку погашення визнаний дисконт знівелюється нарахованими витратами у дебітора (Д-т 952 К-т 55) та доходами у кредитора (Д-т 183 К-т 733). - за матерілами сайту дебет-кредит,
Судова практика на прикладі постанови Верховного суду.
...
В свою чергу, дисконтуванню на дату балансу підлягають лише довгострокові грошові зобов`язання, за якими передбачаються майбутні платежі і тільки на той строк, що залишився до погашення (за умовами договору).
Довгострокові зобов`язання - це всі зобов`язання, які не є поточними (пункт 4 П(С)БО 11).
Пунктом 8 П(С)БО 11 передбачено, що зобов`язання, на яке нараховуються відсотки та яке підлягає погашенню протягом дванадцяти місяців з дати балансу, слід розглядати як довгострокове зобов`язання, якщо первісний термін погашення був більше ніж дванадцять місяців та до затвердження фінансової звітності існує угода про переоформлення цього зобов`язання на довгострокове.
Отже, для визнання заборгованості, за якою строк погашення на дату балансу складає менше дванадцяти місяців, довгостроковою обов`язковою є сукупність двох умов:
1) первісний строк погашення такої заборгованості був більшим, ніж дванадцять місяців, та
2) до затвердження фінансової звітності існує угода про пролонгацію (переоформлення) такої угоди на строк понад дванадцять місяців.
Прострочена заборгованість не може розглядатися як довгострокова, оскільки період повернення коштів одержувачу вже настав. Той факт, що заборгованість за зобов`язанням фактично не повернута на дату балансу (до терміну закінчення позовної давності), не надає їй статусу довгострокової, оскільки в будь-який момент кредитор має право вимагати повернення усієї суми такої заборгованості.
В свою чергу, з положень бухгалтерського обліку випливає, що операція з пролонгації позики на термін, що не перевищує дванадцять місяців, в бухгалтерському обліку відображається за рахунками поточних зобов`язань, а якщо термін продовження дії перевищує один рік - за рахунками довгострокових зобов`язань.
Тобто, визначальним є не термін погашення такої заборгованості, а строк, на який продовжено дію договору.
Аналізуючи вказані договірні відносини, суди попередніх інстанцій кваліфікували наявну кредиторську заборгованість позивача за договором позики як «довгострокові зобов`язання», оскільки термін її повернення становив період більше одного року. При цьому сукупності наведених вище обов`язкових умов з наявних у матеріалах справи чи витребуваних доказів суди не встановлювали.
Відповідачем (податковим ограном - прим автора) також визнано заборгованість за позикою як «довгострокові позики в іноземній валюті», у зв`язку з чим визначено необхідність здійснення її дисконтування шляхом вирахування різниці (дисконту) між майбутньою та теперішньою вартістю зобов`язання із застосуванням П(С)БО 11 «Зобов`язання». У результаті підприємству в бухгалтерському обліку донараховано фінансовий дохід та, відповідно, здійснено коригування показників податкової звітності з податку на прибуток.
Отже, при наданні оцінки спірним правовідносинам судами попередніх інстанцій було залишено поза увагою ту обставину, що укладення додаткових угод та пролонгація зобов`язань змінює істотні умови первинного договору позики та, відповідно, може вплинути на зміну статусу такої заборгованості та наявність у позивача обов`язку її дисконтування.
Судами не встановлені періоди пролонгації договору позики та, за їх наявності, періоди прострочення сплати заборгованості, внаслідок чого можна було б з упевненістю віднести наявну заборгованість до певного виду на дату балансу за весь період перевірки.
Прим. автора - Верховний суд скасував рішення першої та апеляційної інстанції (суду) на направив справу на новий розгляд, справа № 640/11526/19 від 15.12.2023 року (115685600 - єдрср)
Огляд здійснив, адвокат І. Цебак