Процесуальні \"диверсії\" за ЦПК

У грудні 2017 року вступив в дію ЦПК України, в новій редакції, котрий докорінно змінив правила цивільного судочинства.  У ст. 353 ЦПК України, було визначено перелік ухвал, які  Окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції. У п.8 ч.1 ст. 353 ЦПК України передбачалось, оскарження 8) Ухвали суду першої інстанції про відкриття провадження у справі з порушенням правил підсудності.

 З власної практики не одноразово подавав апеляції на ухвали суду першої інстанції про відкриття провадження у справі з порушенням правил підсудності, за яких позивачу було точно відомо про проживання відповідача (фізичної особи), але чи то позивач умисно, чи суд не розібравшись до кінця відкривав провадження у справі з порушенням правил підсудності. В подальшому, в таких справах апеляційний суд за моїми апеляційним скаргами усував процесуальні помилки.

Проте Законом № 460 'Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ' з метою боротьби проти зловживання процесуальним правами учасників, законодавець виключив п.8 ч.1 ст. 353 ЦПК України. Тобто, сторона цивільного процесу не мала права окремо від рішення оскаржувати ухвали про відкриття провадження у справі з порушенням правил підсудності.
Таке 'покращення' процесуального закону насправді є сумнівним.

У 2021 році, я виступав представником відповідача в справі, в якій суд першої інстанції на нашу думку відкрив провадження у справі з порушенням правил підсудності. Через, що мною було подано до суду заяву про передачу справи з одного суду до іншого суду на підставі справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду (в порядку ст. 31 ЦПК) із доказами обставин проживання відповідача за іншою адресою.

Суд першої інстанції, розглянув заяву та встановив «Тобто, на момент пред`явлення позову та на момент отримання такого судом від 10.06.2021 року, Відповідач проживав за адресою: ... », 'Той факт, що Відповідач змінив місце проживання вже після звернення Позивача до суду з позовом не є підставою для передачі справи за підсудністю до іншого суду, оскільки, відповідно до ч. 2 ст. 31 ЦПК України справа, прийнята судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, а отже повинна бути ним розглянута.'

У ч. 8, 9 ст. 187  ЦПК України, вказано: «Суддя з метою визначення підсудності може також користуватися даними Єдиного державного демографічного реєстру. Якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу.».
Отже, саме після підтвердження інформації про зареєстроване місце реєстрації відповідача, суд вирішує, чи підсудна йому дана справа та відповідно або відкриває провадження, або передає таку справу в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу».

Проте, яка ж процесуальна можливість подати апеляцію на цю ухвалу, якщо п.8 ч.1 ст.353 ЦПК України виключено ?

У апеляційній скарзі для обгрунтування окремого оскарження ухвали, я покликався на ст. 8, 55, 64, 129 Конституції України, ст. 2, 12, 374, 378 ЦПК України, на деякі рішення КСУ № 4-рп/2014, № 11-рп/2012 та № 18-рп/2010 та інші.

Постановою Львівського апеляційного суду від 04 травня 2022 року у справі №  450/2311/21, апеляційни суд задовольнив мою апеляційну скаргу виклавше таке. 
     17.06.2021 року суддею Пустомитівського районного суду надіслано запит за №450/2311/21/7486/2021 до відділу АДР ГУДМСУ у Львівській області щодо доступу до персональних даних про надання відомостей про реєстрацію місця проживання відповідача.
 Згідно відомостей міграційної служби від 13.07.2021 року, які суд отримав 27.07.2021 року (а.с.85) відповідач зареєстрований за адресою Пустомитівський район, .....  із 26.12.2018 року.
 Ухвалою судді Пустомитівського районного суду від 28.07.2021 року відкрито провадження у справі.
 20 жовтня 2021 року відповідач .... надіслав суду заяву про передачу справи за підсудністю у Краматорський міський суд Донецької області (а.с.51-57).
 В обґрунтування заяви відповідач посилався та надав суду копію паспорта, копію довідки про РНОКПП, копію довідки про реєстрацію місця проживання, виданої Управлінням РП та ведення реєстру ТГ Краматорської міської ради. Відповідно до наданих документів та відмітки у паспорті про місце реєстрації, відповідач знятий з реєстрації місця проживання у ... сільській раді Львівської області 23 червня 2021 року  та 01 липня 2021 року зареєстрований у м.Краматорську вул.. .... Донецької області.
 Згідно довідки про реєстрацію місця проживання відповідача., такий проживає з 01 липня 2021 року у м. Краматорськ вул. ... Донецької області.
 Відповідно до ч.1 ст.27 ЦПК позови до фізичної особи пред»являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування.
 За змістом ч.1, ч.2 ст.31 ЦПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо 1) справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
 У ч.2 ст.31 ЦПК прописано, що справа, прийнята судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому суду, за винятком випадків, коли внаслідок змін у складі відповідачів справа належить до виключної підсудності.
 З ухвали про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі від 28 липня 2021 року вбачається, що у зазначеній справі відкрито загальне позовне провадження та з метою виконання вимог ч.1 ст.189 ЦПК України ухвалено розпочати підготовче провадження на 03.11.2021 року о 12.00 год. (а.с.36).
 Відповідно до довідки секретаря судового засідання (а.с.67) цивільна справа за позовом позивач до відповідача про стягнення заборгованості призначена на 03.11.2021 року слуханням відкладена. Наступне підготовче засідання судом визначено на 03.12.2021 року.
 У підготовчому засіданні 03.12.2021 року представник відповідача-адвокат Цебак І.С. заявив клопотання про передачу справи за підсудністю на підставі письмової заяви із долученими документами від 07 жовтня 2021 року (а.с.41-57).
 Відмовляючи у задоволенні клопотання про передачу справи за підсудністю, суд зазначив, що на момент отримання позовної заяви та на момент звернення із запитом щодо надання відомостей про зареєстроване місце проживання позивача, такий був зареєстрований у Пустомитівському районі ... , а відтак на підставі ч.2 ст.31 ЦПК України, справа прийнята судом до провадження з додержанням правил підсудності.
 Суд апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з того, що у ч.2 ст.31 ЦПК прописано, що справа, прийнята судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому суду…». 
 Як вбачається із матеріалів справи розгляд справи судом по суті не розпочався. В першому підготовчому засіданні було заявлено клопотання про передачу справи за місцем реєстрації відповідача. Відповідно до ст..209 ЦПК завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.
 Окрім цього, відомості, які надіслані суду щодо місця реєстрації відповідача ... не відповідають  фактичним даним та про це суду стало відомо 20 жовтня 2021 року (а.с.51) на підставі заяви самого відповідача із долученими копіями паспорта. Враховуючи те, що зазначені обставини стали відомі суду хоч і після відкриття провадження у справі, однак до початку судового розгляду- зазначене є порушенням правил підсудності.
 Статтею 353 ЦПК не передбачено можливості окремо від рішення суду оскаржити у апеляційному порядку ухвали суду про відмову у передачі справи за підсудністю. Однак, враховуючи рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом та гарантовані Конституцією України права і свободи людини і громадянина на право оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб ( ст.55 ч.ч.1,2 Конституції України), приписи ст..8 Конституції України, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з направленням справи за підсудністю по місцю реєстрації та проживання відповідача м.Краматорськ Донецької області.
 Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду  у постанові від 1 листопада 2021 року у справі № 2-41/2006 дійшов висновку, що тлумачення та застосування положень ст. 353 ЦПК України має відбуватися з урахуванням можливості / неможливості особи, яка подає апеляційну скаргу, поновити свої права в інший спосіб, аніж шляхом оскарження в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду.
 Європейський суд з прав людини вказав, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції, якщо апеляційне оскарження існує в національному правовому порядку, держава зобов\'язана забезпечити особам під час розгляду справи в апеляційних судах, в межах юрисдикції таких судів, додержання основоположних гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції, з урахуванням особливостей апеляційного провадження, а також має братись до уваги процесуальна єдність судового провадження в національному правовому порядку та роль в ньому апеляційного суду. «Право на суд», одним із аспектів якого є право доступу, не є абсолютним і може підлягати обмеженням; їх накладення дозволене за змістом, особливо щодо умов прийнятності апеляційної скарги. Проте такі обмеження повинні застосовуватись з легітимною метою та повинні зберігати пропорційність між застосованими засобами та поставленого метою (VOLOVIK v. UKRAINE, 15123/03, § 53, 55, ЄСПЛ, від 06 грудня 2007 року).

А тому, відсутність прямого процесуального права необхідно також аналізувати та захищати в контексті конституційних прав особи, конвенційних прав особи та враховувати прямі заборони, а не лише, які права передбачені процесуальним законом.

адвокат, Іван ЦЕБАК