Медичні послуги: як відшкодувати збитки від стоматолога ?

Майже кожна особа хоч раз була у стоматолога. Часто жодних договорів, актів чи будь яких документів пацієнт не має від стоматолога, тай навіщо якщо пацієнт приходить за лікуванням, а не по документи. Але як бути якщо надані медичні послуги (медична допомога) є не якісною ? Чи можна відшкодувати завдані збитки ? моральну шкоду ?

Для виходу із такої ситуації, пропоную ознайомитись із справою, яку нещодавно розглянув Верховний Суд.

Однією з підстав виникнення зобов`язання є договір (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України).

        

Договір як універсальний регулятор приватних відносин покликаний забезпечити їх регулювання та має бути направлений на встановлення, зміну або припинення приватних прав та обов`язків. 

Медична послуга - це сукупність необхідних, достатніх, добросовісних, доцільних професійних дій медичного працівника (виконавця), спрямованих на задоволення потреб пацієнта (замовника, споживача послуг). Ненадання або неналежне надання медичної допомоги може мати своїм наслідком каліцтво, інше ушкодження здоров`я, заподіяння майнової чи моральної шкоди, у результаті чого у дію вступатиме механізм делікту.
Збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 906 ЦК України).

З урахуванням принципу розумності, очевидно, що виконавець медичних послуг зобов`язаний здійснювати ведення відповідної медичної документації про лікування. Така документація має містити, зокрема, інформацію, зібрану в результаті попередніх розмов із пацієнтом, досліджень або консультацій, інформацію про згоду пацієнта й інформацію, що стосується послуг, які надаються. Виконавець зобов`язаний, отримавши розумну вимогу, надати пацієнтові, а якщо пацієнт перебуває у стані, який не дає йому змоги висловити свою волю, - особі чи організації, уповноваженій приймати рішення на користь пацієнта, доступ до документації; і якщо це розумно, відповідати на запитання щодо змісту документації. Якщо пацієнту завдано шкоди і він стверджує, що це є результатом того, що відповідальна особа не виконала обов`язок виявити професіоналізм і турботливість, то невиконання обов`язку проявити професіоналізм і турботливість, а також причинний зв`язок між цим порушенням і шкодою, що настає, презюмуються.

        

Слід зазначити, що у випадку, якщо між сторонами не укладено правочину у письмовій формі, одна зі сторін заперечує факт його укладання, то сторона, яка прагне довести факт вчинення правочину (угоди), може це зробити за допомогою письмових доказів, засобів аудіо-, відеозапису та інших доказів. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків (див. постанову Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 306/3189/14-ц).

        

За загальними правилами доказування, визначеними статями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

        

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. 

        

Касаційний суд звертає увагу на специфіку тягаря доказування у справах щодо надання медичних послуг. Мають пред`являтися пропорційні вимоги до ступеня деталізації обставин справи, які надаються пацієнтами. Від пацієнтів не можна очікувати та вимагати точного володіння медичними знаннями. Вони не мають точного розуміння процесів лікування та необхідної кваліфікації для аналізу та надання обставин справи, що становлять предмет спору. З метою належної участі в цивільному процесі сторона не повинна мати професійні медичні знання. У зв`язку з цим сторона процесу, яка є пацієнтом, має право обмежитися доповіддю, що дасть змогу припустити про порушення зі сторони обслуговуючого персоналу в силу наслідків, що настали для пацієнта.

 Тому, з урахуванням принципу розумності, пацієнту, який звернувся до суду за захистом порушених прав, що полягають у завданні шкоди здоров`ю, слід тільки вказати на порушення, а далі тягар доказування покладається на медичну установу чи на лікаря. 

При цьому вказане не призводить до порушення принципу диспозитивності судового процесу, а навпаки слугує для забезпечення процесуальної рівності сторін.

        

У справі, що переглядається, звертаючись до суду із позовом, ОСОБА_1 (пацієнт) вказувала на те, що у зв`язку з неналежним виконанням ФОП ОСОБА_2 своїх професійних обов`язків із недотриманням обов`язкових умов лікування, неякісним наданням стоматологічних послуг (протезування), у неї з`явився біль та дефекти зовнішнього вигляду обличчя, виникла необхідність проведення подальшого нового лікування з метою виправлення помилок відповідача, що свідчить про завдання їй майнової та моральної шкоди.


Враховуючи, що відповідачем не спростовано презумпцію його вини у настанні негативних наслідків щодо погіршення стану здоров`я ОСОБА_1 внаслідок неефективного протезування у Лікувально-діагностичному центрі «Лічниця Ткачука», апеляційний суд зробив обґрунтований висновок про відшкодування моральної шкоди,    а визначаючи її розмір, суд керувався принципами розумності, виваженості та справедливості. 


Огляд здійснив адвокат, І. Цебак
Медичне право