Скасування рішень про коригування митної вартості та карток відмов, в апеляційному адміністративному суді

28.06.24 року у справі 380/29243/23 Львівський ОАС, частково задовольнив позовні вимоги; визнав протиправним та скасував лише одне рішення про коригування митної вартості і одну картку відмову у прийнятті митної декларації (далі - МД), предметом спору були три рішення і три картки.
Підставою для Львівського ОАС у відмові по двох інших рішеннях і картках, було що вони прийнятті поза межами дії строку Контракту за яким  придбано товар, що проходив митні формальності у митному органі (відповідача). На пояснення позивача (декларанта), що була подана додаткова угода про продовження строку, суд вказав, що така додаткова угода не вказана у картках відмови (в яких зазвичай Митний орган перераховує документи отримані від декларанта).

Декларант через адвоката подав апеляційну скаргу, виклавши мотиви свої незгоди із рішенням суду.

19.12.24р. Восьмий ААС, апеляційну скаргу задоволив. Рішення Львівського ОАС від 28.06.2024 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог скасувати та прийняти постанову, якою позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Лемберг ЗІЗ” до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішень задовольнити повністю. У решті рішення  Львівського ОАС від 28.06.2024 - залишити без змін.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці (код ЄДРПОУ - 43971343) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Лемберг ЗІЗ” (код ЄДРПОУ - 43333553) витрати зі сплати судового збору в сумі 19264 (дев\'ятнадцять тисяч двісті шістдесят чотири) гривні 06 копійок та 3000 (три тисячі) гривень 00 копійок витрат на професійну правничу допомогу.

Апеляційний суд, погоджуючись із апелянтом вказав наступне: (основні моменти - витяг із постанови)
- У зв`язку з вказаним саме на митний орган покладається обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.
Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МКУ. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

- Отже, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які саме документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника. Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, висловленими у постановах від 09.07.2020 по справі №804/5445/17, від 31.03.2020 по справі №809/1858/16.

- Колегія суддів зазначає, що в оспорюваних рішеннях відсутнє обґрунтування того, яких саме документів не достатньо щоб перевірити правильність визначення митної вартості товару та які документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої позивачем інформації.
Колегія суддів вважає слушними доводи скаржника з приводу того, що оспорювані рішення прийняті у завершення процедури визначення митної вартості товару і саме в них митний орган вказує, що йому не надано доказів про строк дії контракту №2021 від 01.12.2021. 
Проте, у запитах митного органу про надання додаткових документів, митний орган не вказує на цей недолік (неточність). 

- При цьому, колегія судів зазначає, що декларант разом із Договором №2021 подав митному органу додаткову угоду №01 від 12.12.2022, якою було продовжено строк його дії (така наявна в матеріалах справи та додана разом з апеляційною скаргою).
На думку колегії суддів, судом першої інстанції помилково зроблено висновок, що декларант не надав митному органу копію додаткової угоди №01 від 12.12.2022 про продовження дії Договору №2021, оскільки така не була вказана у переліку документів, що зазначені у картках відмови.
При цьому, колегія суддів зазначає, що картку відмови та перелік документів в ній формує саме митний орган, а не декларант.

- При цьому, відповідач не підтвердив належними доказами наявність у поданих декларантом документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Більше того, колегія суддів погоджується з доводами скаржника про те, що відповідно до п.4 Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженого постановою Правління Національного банку України №5 від 02.01.2019, Клієнти/користувачі (резиденти та нерезиденти) здійснюють валютні операції з купівлі безготівкової іноземної валюти/банківських металів та/або переказу іноземної валюти/банківських металів/національної валюти в разі наявності підстав/зобов’язань для проведення таких операцій, що підтверджуються відповідними документами, які подаються для здійснення купівлі до банків, для здійснення переказу - до банків або небанківських надавачів платіжних послуг. Для окремих видів валютних операцій цим Положенням установлюються особливості щодо документального їх підтвердження, які банки та їх клієнти мають дотримуватися під час проведення відповідних операцій.
Із вказаного Положення видно, що декларант не має можливості придбати іноземну валюту та здійснити переказ іноземної валюти нерезиденту (продавцю товару), без відповідних документів (контракту), що є діючий на момент вчинення банківських операцій з оплати товару.
Колегія суддів зазначає, що у матеріалах справи є банківські документи, які були зазначені у картках відмови, про оплату товару. 
Тобто, на момент придбання товару позивачем (декларантом) Договір №2021 діяв, оскільки була укладена додаткова угода №01 від 12.12.2022 про продовження строку його дії, яка була надана банку, який відповідно дозволив проведення банківських операцій щодо оплати товару.

- Колегія суддів звертає увагу на те, що в адміністративному судочинстві добросовісність (несвавільність, розумність, справедливість) рішення суб`єкта владних повноважень означає, що при його прийнятті повинен бути застосований певний стандарт поведінки посадових осіб такого суб`єкта, що характеризується законністю, транспарентністю та повагою до прав та інтересів суб`єктів приватного права (див.постанова Верховного Суду від 18.01.2023 по справі №500/26/22).

Із повним текстом вище вказаної постанови 8 ААС можна ознайомитись в ЄДРСР.

Правову допомогу надавав, адвокат Іван Цебак