ПДВ критерії ризикованості платника

Кожен платник ПДВ оцінюється податковими органами за критеріями ризикованості та в деяких випадках, контролюючі органи приймають рішення про виключення платника ПДВ із реєстру платників.


    Розглянемо дану ситуацію на прикладі постанови КАС Верховного суду від 05.01.2021 року у справі № 640/11321/20. 


    Право на оскарження в судовому порядку Рішення про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника випливає з норм пункту 6 Порядку №1165, за якими у разі надходження до контролюючого органу відповідного рішення суду, яке набрало законної сили, комісія регіонального рівня виключає платника податку з переліку платників податку, які відповідають критеріям ризиковості платника податку. Право на звернення до суду також передбачено в затвердженій формі Рішення (додаток 4 до Порядку № 1165), а саме 'Рішення про відповідність/невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку може бути оскаржено в адміністративному або судовому порядку'.

    Тобто, порядок № 1165, який є чинним та діяв під час прийняття спірних рішень прямо передбачає можливість оскарження рішень про відповідність/невідповідність платника податку критеріям ризиковості.

    При вирішенні спорів такої категорії суди попередніх інстанцій з огляду на правове регулювання характер цих відносин мають досліджувати і надавати оцінку змісту оскаржуваного Рішення, змісту протоколу засідання комісій та наданих податковим органом документів, порядку прийняття рішення та повноваженням комісії контролюючого органу.

    У формі рішенні вказано про необхідність зазначення пункту критерію ризиковості платника податку, а у разі відповідності суб`єкта пункту 8 критеріїв ризиковості платника податку необхідно також зазначити, яка саме інформація була підставою для висновків про відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.

    При цьому, в оскаржуваному рішенні від 29.04.2020 № 38929 відповідачем не вказано, на підставі чого було прийнято таке рішення, зокрема: відсутня позначка у колонках «у зв`язку з виявленням обставин та/або отриманням інформації контролюючим органом у процесі поточної діяльності» або «з урахуванням отриманих від платника податку інформації та копій відповідних документів від … р. №».

    Також, в обох оскаржуваних рішеннях відповідачем, в рядку «Податкова інформація» не зазначено суть та характер наявної податкової інформації, що стала підставою для прийняття такого рішення, не ідентифіковано конкретні ризикові операції та/або податкові накладні платника, в яких були зафіксовані такі операції. Натомість контролюючим органом лише процитовано зміст п. 8 Критеріїв ризиковості платника податків.

    Отже, оспорюване рішення не містить обґрунтувань підстав та причин віднесення позивача до ризикових платників податків відповідно до пункту 8 Критеріїв ризиковості платників податку.

    На підтвердження своїх тверджень відповідачем надано податкову інформацію, яка використовувалась при прийнятті рішення про віднесення до ризикових платників. Зокрема, надано копію листа від 28.04.2020 № 1231/9/10-36-21-15, з якого вбачається що Товариство з обмеженою відповідальністю «Лотос Юніон» не знаходиться за власним місцезнаходженням, а також листа від 15.04.2020 № 13331/19, а також листи від 26.05.2020 № 1645/9/10-36-21-09 та від 22.06.2020 №1887/9/10-36-08-03

    Суд зазначає, що комісія контролюючого органу, приймаючи рішення з посиланням на те, що у контролюючих органах наявна податкова інформація, яка стала відома у процесі провадження поточної діяльності під час виконання покладених на контролюючі органи завдань і функцій, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, зазначеної в поданих для реєстрації податковій накладній/розрахунку коригування, має обґрунтувати суду на підставі якої інформації комісія дійшла такого висновку та надати належні, допустимі докази в підтвердження цієї інформації.

    Суд першої інстанції, задовольняючи вимоги позивача, виходив з того, що впродовж розгляду справи відповідач не надав жодного доказу, який би досліджувався в ході засідання комісії, і який слугував підставою для прийняття оскаржуваного рішення.

    Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції який дійшов висновку, що рішення комісії не містить мотивів та обґрунтувань віднесення позивача до переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості. Крім того, незважаючи на те, що затверджена Порядком №1165 форма рішення, яка не передбачає конкретизації підстав у разі відповідності пунктам 1 - 8 критеріїв ризиковості платника податку, не скасовує обов`язок податкового органу необхідності доказування, передбаченого частиною другою статті 77 КАС України.

    Колегія суддів уважає, що висновки суду апеляційної інстанції щодо неможливості оскарження в судовому порядку рішення про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника з посиланням на висновки Верховного Суду у рішеннях від 17.07.2020 у справі №280/1098/19, від 27.08.2019 у справі 540/2077/18, від 19.05.2020 у справі № 160/10287/19 та інш., є такими, що не ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права, оскільки не відповідають положенням Порядку № 1165. Застосування висновків Верховного Суду у зазначених судом апеляційної інстанції рішеннях є помилковим, оскільки такі висновки зроблені під час дії Порядку № 117, який станом на час прийняття оскаржуваних рішень по цій справі втратив чинність.