Визнання необґрунтованими активів та їх стягнення
Для розуміння цивільного судочинства було введено такі терміни:1) термін 'активи' означає грошові кошти (у тому числі готівкові кошти, кошти, що перебувають на рахунках/електронних гаманцях, у банках чи інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, емітентах електронних грошей чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах), інше майно, майнові права, нематеріальні активи, у тому числі криптовалюти, обсяг зменшення фінансових зобов’язань, а також роботи чи послуги, надані особі, уповноваженій на виконання функцій держави чи місцевого самоврядування;
2) під 'набуттям активів' слід розуміти набуття активів особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, у власність, а також набуття активів у власність іншою фізичною або юридичною особою, якщо доведено, що таке набуття було здійснено за дорученням особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, або що особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, може прямо чи опосередковано вчиняти щодо таких активів дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними;
3) особами, уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, є особи, зазначені у пункті 1 частини першої статті 3 Закону України 'Про запобігання корупції'; (фактично коло осіб, на кого поширюється вимоги закону про визнання необґрунтованими активів).
Позов про визнання необґрунтованими активів подається прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.
Суд, що уповноважений розглядати такі спори - Вищий антикорупційний суд України.
Розглянемо один із випадків з практики:
Особа, що працювала на митниці, оформила право власності на квартиру на свою матір, яку у подальшому її мама подарувала їй цю квартиру.
'Дарування' або 'оформлення права власності' на родичів або пов\'язаних осіб на Актив, є популярним способом набуття активів серед осіб,
уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
Суди виходили з того, що спірну квартиру відповідачці подарувала мати, яка придбала її за день до укладення договору дарування; достатніх коштів на придбання квартири мати не мала, як не мали їх і родичі, котрі, згідно з розпискою, надали батькам держслужбовиці певну суму коштів у борг тощо. Суди врахували близький ступінь родинних зв’язків третіх осіб з відповідачкою, її потребу в житлі в місті, де знаходиться спірна квартира, через переміщення по службі, а також подібний спосіб набуття відповідачкою іншого майна раніше тощо.
Правовий режим необґрунтованих активів є своєрідним додатковим обмеженням для публічних фізичних осіб.
У справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави суд виносить рішення на користь тієї сторони, сукупність доказів якої є більш переконливою порівняно з сукупністю доказів іншої сторони (ч. 4 ст. 89 ЦПК України).
Суди обґрунтовано вважали, що прямий спосіб набуття активу (об’єкта нерухомості) матір’ю відповідачки за умови недостатності розміру законних доходів для такого набуття одночасно виступає опосередкованим способом набуття активів відповідачкою. За наведених обставин та наявності різниці між вартістю активу та грошових коштів, набутих на законними підставах, такий актив підлягає визнанню необґрунтованим.
Суди встановили набуття квартири саме за дорученням відповідачки, яке обґрунтовано не лише фактом дарування, а й іншими доказами у справі, та не встановили, що актив, щодо якого поданий позов про визнання його необґрунтованим, був набутий за рахунок законних доходів.
ВС зауважив, що згідно з ч. 4 ст. 292 ЦПК України стягнення в дохід держави активів, визнаних судом необґрунтованими, або інших активів відповідача, які відповідають вартості необґрунтованих активів, здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», крім випадків здійснення такого стягнення в порядку, встановленому Законом України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів».
Визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави (п. 12 ч. 1 ст. 346 ЦК України) є підставою припинення права власності, а чинне законодавство не містить особливостей стягнення в дохід держави активів, визнаних необґрунтованими, якщо звертається стягнення на сам актив (зокрема, майно, майнові права), а не його вартість. Тому вартість набуття у власність такого активу особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, має значення для кваліфікації такого активу як необґрунтованого, а не для звернення стягнення його в дохід держави.
У зв’язку з цим, якщо звертається стягнення безпосередньо на необґрунтований актив (зокрема, майно, майнові права), у резолютивній частині судового рішення не потрібно зазначати його вартість або визначати певну суму грошових коштів, в межах якої має бути звернено стягнення на майно. (Постанова Верховного Суду від 20 червня 2024 року у справі № 991/5169/23).