Законність запитів уповноважених осіб НАЗК ?
Одним із повноважень Національного агентства з питань запобігання корупції (далі - НАЗК) є проведення повної перевірки декларації в порядку ст. 51-1 ЗУ Про запобігання корупції.
З метою повної перевірки декларації уповноважені особи НАЗК подають письмові запити до державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, суб’єктів господарювання незалежно від форми власності та їх посадових осіб, громадян та їх об’єднань для отримання інформації.
В адвокатській практиці автор зустрічався із такими запитами НАЗК.
Особливістю таких запитів НАЗК є те, що уповноважені особи НАЗК запитують певну інформацію не лише, щодо суб’єкта декларування, а також щодо другого із подружжя (особи, яка не має обов’язку подавати декларації в розумінні ЗУ Про запобігання корупції) та щодо неповнолітніх дітей суб’єкта декларування.
Проаналізуємо законність запитів уповноважених осіб НАЗК щодо другого із подружжя (особи, яка не має обов’язку подавати декларації в розумінні ЗУ Про запобігання корупції) та щодо неповнолітніх дітей суб’єкта декларування.
Найперше, що варто зауважити, що запити уповноважених осіб НАЗК містять вимоги про надання інформації щодо суб’єкта декларування щодо якого проводиться повна перевірка декларації, а також щодо другого із подружжя (особи, яка не має обов’язку подавати декларації в розумінні ЗУ Про запобігання корупції) та щодо неповнолітніх дітей суб’єкта декларування.
Уповноважені особи НАЗК покликаються у запиті на наступні правові норми ЗУ Про запобігання корупції:
ст.11 ч.1 п.7-1) До повноважень Національного агентства належать: 7-1) здійснення в порядку, визначеному цим Законом, контролю та перевірки декларацій суб’єктів декларування, зберігання та оприлюднення таких декларацій, проведення моніторингу способу життя суб’єктів декларування;
ст.12 ч.1 п.1-1) Національне агентство з метою виконання покладених на нього повноважень має такі права: 1-1) одержувати в установленому законом порядку за письмовими запитами від державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, суб’єктів господарювання незалежно від форми власності та їх посадових осіб, громадян та їх об’єднань інформацію, у тому числі з обмеженим доступом, необхідну для виконання покладених на нього завдань;
ст.13 ч.1 абзац 4) Уповноважені особи Національного агентства мають право: вимагати необхідні документи та іншу інформацію, у тому числі з обмеженим доступом, у зв’язку з реалізацією своїх повноважень.
Що стосується цих повноважень НАЗК щодо суб’єкта декларування, то все зрозуміло.
Але, що стосується запитів щодо другого із подружжя (особи, яка не має обов’язку подавати декларації в розумінні ЗУ Про запобігання корупції) та щодо неповнолітніх дітей суб’єкта декларування, то Конституція та Закони України гарантують права особи.
На міжнародному рівні:
Стаття 12 Загальної декларації прав людини, прийнята і проголошена резолюцією 217 A (III), Генеральної Асамблеї ООН від 10 грудня 1948 року: “Ніхто не може зазнавати безпідставного втручання у його особисте і сімейне життя, безпідставного посягання на недоторканність його житла, тайну його кореспонденції або на його честь і репутацію. Кожна людина має право на захист закону від такого втручання або таких посягань.”
Стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод: “1. Кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.
2. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров\'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.”
Стаття 17 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, 1. Ніхто не повинен зазнавати свавільного чи незаконного втручання в його особисте і сімейне життя, свавільних чи незаконних посягань на недоторканність його житла або таємницю його кореспонденції чи незаконних посягань на його честь і репутацію.
2. Кожна людина має право на захист закону від такого втручання чи таких посягань.
На національному рівні:
Стаття 32 Конституції України, Ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Стаття 11 ЗУ Про інформацію, 1. Інформація про фізичну особу (персональні дані) - відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.
2. Не допускаються збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та захисту прав людини. До конфіденційної інформації про фізичну особу належать, зокрема, дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров\'я, а також адреса, дата і місце народження.
ЗУ Про захист персональних даних та Про доступ до публічної інформацію конкретизують вище вказані правові норми, але не містять жодних винятків.
Стаття 14 ч. 2 ЗУ Про захист персональних даних, Поширення персональних даних без згоди суб’єкта персональних даних або уповноваженої ним особи дозволяється у випадках, визначених законом, і лише (якщо це необхідно) в інтересах національної безпеки, економічного добробуту, прав людини та для проведення Всеукраїнського перепису населення.
ЗУ Про національну безпеку України, визначає (стаття 1):
9) національна безпека України - захищеність державного суверенітету, територіальної цілісності, демократичного конституційного ладу та інших національних інтересів України від реальних та потенційних загроз;
10) національні інтереси України - життєво важливі інтереси людини, суспільства і держави, реалізація яких забезпечує державний суверенітет України, її прогресивний демократичний розвиток, а також безпечні умови життєдіяльності і добробут її громадян;У рішенні Конституційного суду України від 20.01.2012 року справа № 2-рп/2012, суд зазначає: “Системний аналіз положень частин першої, другої статті 24, частини першої статті 32 Конституції України дає підстави Конституційному Суду України вважати, що реалізація права на недоторканність особистого і сімейного життя гарантується кожній особі незалежно від статі, політичних, майнових, соціальних, мовних чи інших ознак, а також статусу публічної особи, зокрема державного службовця, державного чи громадського діяча, який відіграє певну роль у політичній, економічній, соціальній, культурній або іншій сфері державного та суспільного життя.
Аналізуючи питання щодо поширення інформації про сімейне життя особи, яка займає посаду, пов’язану зі здійсненням функцій держави або органів місцевого самоврядування, Конституційний Суд України враховує, що така інформація зазвичай стосується не лише цієї особи, а й інших осіб, зокрема членів її сім’ї, яким Конституція України теж гарантує право на невтручання в їх особисте і сімейне життя, крім випадків, визначених законом. Тому поширення даних про таких фізичних осіб - членів сім’ї, що можуть стати відомими в результаті поширення інформації про саму посадову особу, крім випадків, визначених законом, може призвести до порушення їх конституційних прав, зашкодити гідності, честі, діловій репутації тощо. Застереження щодо недопущення порушення конституційних прав членів сімей посадових осіб Конституційний Суд України висловив у Рішенні від 6 жовтня 2010 року № 21-рп/2010.
У Рішенні Конституційного суду України від 06.10.2010 року справа N 1-27/2010, у п.4.2. зазначається: “Перелік близьких осіб незалежно від місця їх проживання і ведення спільного господарства, а також інших осіб за умови їх постійного проживання з особою, яка претендує на зайняття відповідної посади, та ведення з нею спільного господарства, визначений в абзаці другому частини першої статті 1 Закону N 1506 ( 1506-17 ), дає можливість державним органам втручатися в їхнє особисте та сімейне життя, безпідставно отримувати відомості особистого характеру, що суперечить наведеній нормі Основного Закону України. Крім того, слід враховувати й те, що близькі особи не претендують на зайняття зазначених посад, а лише опосередковано (родинними чи іншими зв\'язками) пов\'язані з особами, які претендують на це або займають вказані посади. Надання інформації про близьких та інших осіб без їх згоди особою, яка претендує на зайняття відповідної посади, може призвести до отримання недостовірних даних, внаслідок чого вона буде нести відповідальність згідно зі статтею 164-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення ( 80731-10 ).
При вирішенні цього питання Конституційний Суд України виходить з частини першої статті 64 Основного Закону України
( 254к/96-ВР ), за якою конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків,
встановлених Конституцією України ( 254к/96-ВР ).
Отже, стосовно близьких та інших осіб, зазначених в абзаці другому частини першої статті 1 Закону N 1506 ( 1506-17 ),
не може проводитися спеціальна перевірка, передбачена пунктами 2, 3 частини другої статті 9 цього закону ( 1506-17 ),
оскільки це суперечить положенням статті 32, частини першої статті 64 Конституції України ( 254к/96-ВР )”.
Системний аналіз вище наведених правових норм та висновки Конституційного суду України дають підстави для висновку, що запити уповноважених осіб НАЗК, які містять вимоги про надання інформації щодо другого із подружжя, членів сім’ї (будь-які особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки), особи, які не мають обов’язку подавати декларації в розумінні ЗУ Про запобігання корупції, та щодо неповнолітніх дітей суб’єкта декларування, не відповідають вимогам, гарантіям наданими у міжнародних договорах, згода на обов\'язковість яких надана Верховною Радою України, Конституції та законами України.
З метою дотримання конституційних прав особи наведених у ст. 32 Конституції України, необхідно ввести судовий контроль за такими запитами уповноважених осіб НАЗК, зокрема, щоб підставою збору інформації про особу (не суб’єкта декларування), а членів його сім’ї (в розумінні ЗУ Про запобігання корупції) здійснювалось лише за рішенням суду.